Історія села

Микуличі -село, центр сільської ради.

Розташоване за 15 км від районною цент­ру смт Бородянка. Найближча залізнична станція –

Немішаєве, за І км.

Площа населеного пункту - 580 га.

Населення - 2752 особи.

Кількість дворів - 1120.

День села - на свято Трійні.

Храмове свято - 21 вересня.

Микуличі - одне з найстаріших поселень Бородянського краю. Перша писемна згадка про це село датується початком XV ст. В "Актах, относящихся к истории Южной и Западной России" вмішено документ за 1415 р.. в яком) вперше згадується с. Микуличі її переліку володінь Київського Софійського монастиря. Спогади про Микуличі зустрічаються в привілеї ОлександраВолодимировича, кня зя Київського (1443-1455 рр.), яким кинязь жалує Микуличі разом і Коленцями на Тетереві та Глібівкою наІрпені Михайлу Юрійовичу зі Сквири.

На думку дослідників, свій початок село бере ще за часів Київської Русі. Доказом цього є стародавні кургани та залишки городищ,датовані княжою добою, та народні перекази.

Згідно з місцевими переказами, засновниками Микулич були прості люди - Никон Лешук та невідомий на ім'я Глушко, - які післярозорення монголо-татарами старого села перші поселилися на цьому місці.

Після реформи 1861 р. селяни всього микулицького маєтку придбали у власність за викупним договором 1863 р. 2085 десятин землі за 69 663 руб.

У 1860-х роках Микуличі були центром Микулицької волості Київського повіту. До Складу Микулипької волості входили такі села: Микуличі. Мироцьке, Буда-Бабинецька, Пилиповичі та Пороскотень. У статистичних відомостях по Микулипькій волості за 1866 р. вмішено дані про населення Мику­личі в (на той час у селі налічувалося 146 дворів і проживало 850 осіб).

У середині XIX ст. в селі стояла дерев'яна церква.

За даними Київської о статистичного комітету, станом на І січня 1900 р. в селі було 317 дворів ) населенням 1635 осіб. Крім основного заняття - хліборобства - селяни займалися перевезенням у Київ і перепрода­жем за наймом дров та лісоматеріалів (від чого мали 3000 руб. річного прибутку).

У селі працювали церковнопарафіяльна школа на 30-35 учнів, яка була відкрита у 1897 р., 1 винна і 5 бакалійних крамниць, волосна аптека, 2 вітряних млини і 2 кузні.

 

Амбулаторія загальної практики сімейної .медицини

 

На все село був один фельдшер та 9 бабок-повитух. Найближча поштово-телеграфна контора була розташована за 15 вереств у Гостомелі.

При будівництві в 1900 р. залізниці КИЇВ -Ковель, яка проходила через микулицькі землі, селяни брали активну участь у буді­вельних роботах.

У 1907 р. в Микуличах розпочали будів­ництво цегляної церкви, на яку пішло 42 тис. рублів золотом.

З приходом більшовиків до влади у Мику­личах був утворений ревком. який очолив Максим Шульга. Нова влада в першу чергу конфіскувала поміщицьку землю і почала наділяти її жителям села.

Селяни Микулич брали участь у звільненні села від денікінської армії. Був утворений партизанський загін на чолі з Максимом Кравченком. Максим Шульга воював у Червоній армії і загинув у 1920 р.

До 1920 р Микуличі входили до складу Гостомельської волості, наступні три роки до складу Ворзельської волості. Після адміністративно-територіальної реформи 1923 р. Микуличі увійшли до Бородянського району.

У 1922 р. головою ревкому в селі був Тит Цоколенко. У 1924 р. були утворені комнезам та комсомольська організація. У хаті-читальні відкрили лікнеп, де неграмотні селяни вчили­ся читати та писати.

У 1924 р. в Микуличах налічувалося 507 дворів і проживало 2087 осіб.

У 1929р. в селі організували колгосп, в якому в перший рік налічувалося 18 осіб. Першим головою колгоспу був Василь Мусійович Атаманчук (у 1943 р. його було страчено окупантами). Напередодні війни в колгоспі вже було три трактори та 2 молотарки.

До 1933 р. микулицька школа, яка на той час була чотирирічною, без паралельних класів, стала семирічною, а в 1935 р, - серед­ньою. Сюди ходили учні з сіл Мироцьке, Рубежівка, Козинці, Немішаєве, Пилиповичі.

У школі в 1930 р. працювали 10 вчителів. Директором складу в 1931-1940 рр. був Тиміш Платонович Костенко. Для безпритульних дітей з 1935 р. по 1941 р при школі діяв Інтернат, яким завідував П.А.Моргун.

Під час війни микульчани брали активну участь у партизанському русі: серед них П.Я. Бондаренко,

Д.С. Савура, А.Я. Титенко. І.В. Слепченко., В.Ю. Білоус. , К.О. Кузьменко, І.Т. Мирончук.,

А.М. Приймаченко.

Окупанти в 1942 р. розстріляли 6 комуністів села, серед них: О. Кіхтенко, А. Гончарен­ко. ,М. Хорунжий. Іванов. Було проведено 4 набори полем на роботи до Німеччині!. Всього було примусово вивезено 200 жителів села.

Микуличі були звільнені 6 листопада 1943 р. частинами 1-го гвардійського кавалерійського корпусу генерала В Баранова. 204жителі села загинули на фронтах, серед них Василь Яковенко, Герой Радянського Союзу.

Після звільнення від німецьких окупантів розпочалася відбудова села. Самовіддана праця колгоспників дозволила швидко досягнути рівня виробництва сільгосппродуктів.

У воєнні роки школа працювала лише два тижні. З грудня 1943 р.. після визволення села, вона почала працювати як семирічна. Першим післявоєнним директором була О.А. Лобанова.

 

Пам'ятник воїнам, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни

 

У 1954 р. в колгоспі утримувалося 800 голів великої рогатої худоби, в тому числі корів -260 голів; свиней - 830 голів, існувала великаптахоферма. На полях вирощувалася картоп­ля та інші овочі. Розширювалась матеріально - технічна база колгоспу, продовжувалося будівництво нових господарських споруд. У той же час поступово покращувалося жит­тя і самих колгоспників. У 1963 р на тери­торії Микулицької сільради проживало 3246 осіб.

З 1958 р. по 1961 р. школа перейшла на 12-річне навчання на базі Немішаївського радгоспу-технікуму. Випускники здобували фах зоотехніка. На 1970 р. у Микуличах про­живало 2887 осіб. Микулицький відділок Немішаївського радгоспу-технікуму налічував 2,6 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1.7 тис. га орної землі.

У 1984 р. в селі побудовано нову будівлю ФАП, яку завдяки включенню до Чорно­бильської програми реконструйовано вамбулаторію сімейної меншини.

Мешканні Микуличів пишаються своїми земляками: це генерал - майор Н.П.Корнієнко, кавалер ордена Леніна К.Ф. Приймаченко,кандидат сільськогосподарських наук Г.Ю. Корнієнко, кандидат наук

Л. Чередни­ченко, майстер спорту В. Нерода.

У 2006 р сільським головою обрано Валентина Миколайовича Корнієнка, який більше 14 років працював в органах місцевого само­врядування. Сільською радою розроблено генеральний план розвитку села, в якому передбачається виділення земельних ділянок для ведення особистих селянських госпо­дарств.

Із залученням інвестиційних коштів розпо­чато будівництво нової школи з комп'ютер­ними класами, реконструйовано стадіон.відремонтовано ДНЗ "Ялинка", Будинок культури, збудовано 4 артезіанські свердловини., що дозволило повністю забезпечити централізованим водопостачанням усі будин­ки села. За останні роки заасфальтовано дороги села, окультурено парк Слави.

Велика увага приділяється духовному життю селян, відновлюється місцева самодіяльність, увійшло в традицію відзначати День села.

На сьогодні у Микуличах діють: Будинок культури, ДНЗ, амбулаторія загальної прак­тики сімейної медицини, відділення зв'язку, 7магазинів та ринок "Здвиж".

На території села працює ТОВ "Яблуко", яке займається переробкою яблук та виготов­ленням джему.

В.М.Корнієнко

Left Position
Місцеві посилання

hram

 

zosh

 

Урядові посилання

 

Вгору